ОФУ проаналізувало причини відмов у видачі ліцензій фінкомпаніям

04.07.2017

До уваги фінансових компаній, які мають намір отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а також тих, що вже здійснюють споживче кредитування.

Згідно абзацу десятого пункту 24 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України №913 від 7 грудня 2016 року, фінансова установа зобов’язана надавати фінансові послуги на підставі договору, який відповідає вимогам ст. 6 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 11 і 18 Закону «Про захист прав споживачів», ст. 10561 Цивільного кодексу, інших законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, вимогам до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, визначеним Нацкомфінпослуг, та положенням внутрішніх правил надання фінансових послуг фінансовою установою.

Але, у зв’язку із набранням чинності Закону «Про споживче кредитування», Закон «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону «Про споживче кредитування».

Таким чином, договір, на підставі якого фінансова компанія надає споживчі кредити, має відповідати вимогам договору споживчого кредиту, визначеним Законом «Про споживче кредитування».

Проаналізувавши розпорядження Нацкомфінпослуг про відмову у видачі ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, прийняті регулятором після набранням чинності Закону «Про споживче кредитування», Об’єднання фінансових установ з’ясувало, що частіше всього підставами для відмови у видачі ліцензії є саме типові порушення вимог Закону «Про споживче кредитування». Зокрема:

  1. У примірному договорі про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, зазначено підстави для пред’явлення вимоги щодо дострокового повернення споживчого кредиту, які не передбачені частиною четвертою ст. 16 Закону «Про споживче кредитування».

Наприклад, фінансова компанія прописує у договорі:

«…вимагати від Позичальника достроково повернути Кредит, оплатити проценти за користування Кредитом, неустойки (пені), інші витрати при:

-        порушенні Позичальником та/або третіми особами (його гарантами або поручителями) обов'язків, передбачених в договорі застави, гарантії чи поруки, що є забезпеченням виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором (в т.ч. обов'язку страхування заставленого майна);

-        визнанні у встановленому порядку Позичальника та/або третіх осіб (його гарантів або поручителів) неплатоспроможними;…»

Проте, у частині четвертій ст. 16 Закону «Про споживче кредитування» наведено: «У разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит». Інших підстав для вимоги дострокового повернення кредиту не передбачено.

  1. Договір не містить інформації про наслідки прострочення виконання зобов’язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит, як це передбачено пунктом 11 частини першої ст. 12 Закону «Про споживче кредитування».

Пункт 11 частини першої ст. 12 Закону передбачає, що у договорі про споживчий кредит має бути зазначена інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит.

  1. У договорі встановлена черговість погашення вимог за договором, яка не відповідає черговості, встановленій ст. 19 Закону «Про споживче кредитування».

Відповідно до положень Закону у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит. 

  1. Договір не містить інформацію про порядок та умови відмови від кредиту, як це передбачено пунктом 12 частини першої ст. 12 Закону «Про споживче кредитування».

Відповідно до вимог Закону у договорі має бути зазначено інформацію про порядок та умови відмови від кредиту.

  1. Договір не містить тип процентної ставки за кредитом, як це передбачено пунктом 8 частини першої ст. 12 Закону «Про споживче кредитування».

Відповідно до вимог Закону у договорі про споживчий кредит має бути зазначена процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів.

  1. Договір не містить тип процентної ставки за кредитом, як це передбачено пунктом 8 частини першої ст. 12 Закону «Про споживче кредитування».

Відповідно до вимог Закону у договорі про споживчий кредит має бути зазначена процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів.

  1. У примірному договорі зазначено строк дострокового повернення споживчого кредиту не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту одержання позичальником письмового повідомлення кредитодавця, тоді як згідно абзацу третього частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Законом визначено, що у разі якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

  1. Примірним договором передбачена сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов’язання, яка не відповідає вимогам абзацу другого частини другої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 21 Закону у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов’язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов’язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Рекомендації: 
Рекомендації фінкомпаніям
Додати коментар
Поділитися: