Голова Експертної Ради Асоціації фінансових інституцій Сергій Бірюк

Чи обов’язкові рекомендації Національного банку для виконання фінансовими компаніями? Підтвердження саме не обов’язкового характеру рекомендацій АФІ отримала від Національного банку України  у відповіді за результатами громадського обговорення проекту Методичних рекомендацій щодо організації обслуговування споживачів фінансових послуг із маломобільних груп населення в установах України.

Мабуть так воно і повинно було бути та всіма сприйматися.

Але як виявилось, можуть бути випадки, коли рекомендації Регулятора вважаються ним обов’язковими до виконання.

Проаналізуємо питання більш докладно.

У червні місяці поточного року АФІ зверталася до НБУ за роз’ясненнями в частині обов’язковості виконання рекомендацій.

 Приводом звернення до Регулятора були норми регуляторних актів НБУ в частині можливих наслідків за невиконання встановлених  рекомендацій.  Зокрема, підняте АФІ питання стосувалося рекомендацій об’єктну перевірки відповідно до Положення про організацію, проведення та оформлення результатів інспекційних перевірок учасників ринків небанківських фінансових послуг, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 26.02.2021  № 22 (далі – Положення №22).

В отриманій відповіді Національний банк пояснив, що відповідно до  пунктів 42, 49 розділу VII Положення № 22 довідка про перевірку та звіт про інспекційну перевірку можуть містити перелік виявлених порушень i недоліків у діяльності об’єкта перевірки, а також рекомендацій щодо їх усунення.

Як повідомляє НБУ, згідно із пунктом 55 розділу VII Положення №22, в разі надання за результатами інспекційної перевірки рекомендацій протягом одного місяця з дня отримання звіту про інспектування подає до Національного банку інформацію щодо врахованих рекомендацій та/або план заходів щодо врахування наданих рекомендацій із визначенням відповідальних осіб об’єкта перевірки та строків виконання рекомендацій.

У той же час, Регулятор звертає увагу, що об’єкт перевірки, в разі незгоди з наданими за результатами інспекційної перевірки рекомендаціями, протягом одного місяця з дня отримання звіту має поінформувати Національний банк про незгоду з наданням обґрунтованих пояснень, які враховуються Національним банком під час визначення наглядових дій.

У підсумку, НБУ зазначає, що надані за результатами інспекційної перевірки рекомендації не носять обов’язкового характеру,  а отже, ми можемо припустити, що застосування заходів впливу за їх ігнорування малоймовірне.

Водночас, Регулятор застерігає, що неврахування об’єктом нагляду у своїй діяльності наданих рекомендацій може мати наслідком проведення Національним банком відповідної оцінки діяльності компанії та визначення наступних наглядових дій, у тому числі збільшення кількості планових та непланових перевірок.

Інший випадок застосування рекомендацій НБУ, на який АФІ звертало увагу – використання програмного продукту Microsoft Excel при здійсненні розрахунку реальної річної процентної ставки у відсотках річних за споживчими кредитами, що передбачено Правилами розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, які затверджені Постанова Правління Національного банку України 11.02.2021 № 16 (далі – Правила №16). 

Зокрема, Асоціація неодноразово звертала увагу, що Правила №16 рекомендують фінансовим компаніям при розрахунку реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит використовувати функцію ЧИСТВНДОХ (XIRR), яка використовується здебільше для оцінки інвестиційних проектів, а отже некоректно відображає вартість короткострокових кредитів терміном від 1 до 365 діб. Водночас, слід враховувати, що Правила №16 не передбачають для фінансової компанії можливості обґрунтування відхилення рекомендацій Регулятора, але й не встановлюють наслідків невиконання рекомендацій НБУ.

У відповідь, Регулятор пояснив, що відповідно до пункту 2 Правил №16 ці Правила встановлюють методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит для небанківських фінансових установ України, які відповідно до законів України мають право надавати споживчі кредити.

Правила №16 є нормативно-правовим актом Національного банку України, виданим згідно зі статтею 56 Закону України «Про Національний банк України» та який містить норми імперативного характеру. Згідно із вимогами пункту 6 Правил №16 кредитодавець розраховує реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредит у процентах згідно з методикою розрахунку реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, наведеною в додатку 3 до цих Правил.

Як визначено вимогами пункту 9 Правил №16, кредитодавець зазначає реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту в колонках 17 i 8 рядка «Усього» (відповідно) таблиці, наведеної в додатку 2 до цих Правил. У свою чергу, відповідно до Пояснень щодо заповнення таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальной річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток 2 до Правил №16) у колонці 17 мас зазначатися реальна річна процентна ставка у відсотках річних, для розрахунку якої рекомендується використовувати саме ту функцію, яка рекомендована в нормативно-правовому акті. Використання іншої формули розрахунку реальної річної процентної ставки у відсотках річних Правилами №16 не передбачено.

Таким чином, за висновком Регулятора,  розрахунок реальної річної процентної ставки у відсотках річних має здійснюватися виключно із застосуванням наведеної у Додатку №3 до Правил №16 формули.

А отже, в даному випадку рекомендація, закріплена в нормативно-правовому акті НБУ, є обов’язковою до виконання та передбачає, на думку НБУ, можливість застосування заходів впливу.

Повертаючись до проекту Методичних рекомендацій щодо організації обслуговування споживачів фінансових послуг із маломобільних груп населення в установах України, Асоціація фінансових інституцій висловила сподівання, що запропонований НБУ проект залишиться на рівні реальних рекомендацій, через невиконання яких до фінкомпаній не будуть застосовуватися заходи впливу.

У відповідь на застереження АФІ, Регулятор пояснив, що проєкт Методичних рекомендацій має рекомендаційний, інформаційний та роз’яснювальний характер, стосується окремого напряму діяльності фінансової установи – обслуговування споживачів із маломобільних груп населення, і не містить норм, обов’язкових для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.

Водночас, НБУ звернув увагу, що відповідно до статті 56 Закону України «Про Національний банк України» (далі – Закон про Національний банк), Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.

Одночасно з цим, документування управлінської інформації Національного банку України здійснюється, серед іншого, в розпорядчих актах, які поділяються, зокрема на розпорядчі акти у формі рішень Правління Національного банку, а також політик, інструкцій, положень, правил, порядків, регламентів, методичних рекомендацій, методик, що затверджуються (схвалюються) рішенням Правління Національного банку.

При цьому, як вказує Національний банк, із змісту Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (зі змінами), вбачається, що методичні рекомендації за своєю правовою природою не є нормативно-правовими актами, носять лише рекомендаційний, роз’яснювальний та інформаційний характер та не встановлюють правових норм.

З урахуванням вищезазначеного, Національний банк підтверджує, що наразі проєкт Методичних рекомендацій не містить норм, а має рекомендаційний характер. При цьому пункт 5 розділу І проєкту документа містить лише рекомендацію установам надавати особам із маломобільних груп населення фінансові послуги на рівні інших споживачів установи, що відповідає меті державного регулювання ринку фінансових послуг.

Окремо, НБУ звертає увагу на пункт 3 проєкту Методичних рекомендацій, який зазначає, що ці рекомендації можуть бути використані для створення або актуалізації подібних внутрішніх документів установи. Регулятор наголошує, що проектом Методичних рекомендацій не передбачена вимога до учасників ринку розробити подібні внутрішні документи. Зазначений пункт не включає в себе умову про дотримання наступних за переліком рекомендацій. Рішення установи додержуватись чи не додержуватись рекомендації з пункту 3 не може вплинути на рішення слідуванню рекомендаціям з інших пунктів проєкту документа.

Підсумовуючи викладене, АФІ вважає беззаперечно важливим здійснення заходів, направлених на максимально можливу адаптацію умов надання фінансових послуг до потреб маломобільних груп населення задля забезпечення доступності таких послуг.

У зв’язку з цим, Асоціація готова взяти на себе функцію посередника між Національним банком України та надавачами фінансових послуг з питань подальшого обговорення та здійснення заходів, направлених на забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників. АФІ вже надає методологічну допомогу фінансовим компаніям у процесі підвищення доступності та рівня користування фінансовими послугами громадянами усіх категорій, незалежно від їх індивідуальних можливостей та обмежень життєдіяльності.

Додати коментар