Владислав Блідченко, генеральний директор Асоціації фінансових інституцій

Нещодавно в «Дзеркалі тижня» з’явилась цікава стаття «Ви поручитель Василя Пупкіна, він не виходить на зв’язок, віддайте гроші замість нього».

Автор статті – Володимир Клименко, голова наглядової ради ПАТ «Укрінком», аналізує діяльність мікрофінансових компаній та розмірковує над тим, як мікропозики стали загрозою для тих, хто їх ніколи не візьме. Варто віддати належне, стаття, в якій розглянуто питання окремого сегменту фінансового ринку – мікрозаймів, викликає інтерес вже тому, що про це говорить досвідчений фахівець банківської справи, екс-голова наглядової ради “Укрінбанку”. Одразу видно, що він в темі –  наводить приклади міжнародної практики, вдало оперує статистичною інформацією та результатами аналітичних досліджень. При цьому, у статті, використовуються реальні показники, а не фейкові гасла, як наприклад, в частині реальної вартості споживчого  кредиту тощо.

Однак, категорично неможливо погодитись з висновками автора, які в певному сенсі є прямо суперечливими. Так, цілком прийнятним є заклик “державі звернути увагу на банківський ринок”, зокрема, “прийняти обіцяні євродирективи”, що  на думку автора неминуче “лібералізує банківський ринок та сприятиме появі невеликих роздрібних банків”.

Але викликає подив впевненість автора у тому, що “НБУ зобов’язаний посилити правовий тиск на мікрофінансові організації”.

Незрозуміло, чому створенню нових фінансових установ має передувати дискримінація інших? Чому неможливо створювати сприятливий правовий режим для функціонування та розвитку банківських та небанківських фінансових установ? Чому власні проблеми та прорахунки у веденні бізнесу завжди покладаються на когось іншого – попереднє керівництво, регулятора,  партнерів, конкурентів, просто інших суб’єктів господарювання чи взагалі “несприятливий фон”?  Чому одні підприємці шукають та находять перспективні рішення, розробляють та впроваджують нові моделі надання послуг, а іншим завжди чогось не вистачає та хтось заважає? Дуже багато питань – але на жаль немає обґрунтованих відповідей.

На цю статтю можна було б і не звертати увагу – колишній банкір використовуючи соціальну напругу в суспільстві  намагається дискредитувати законну бізнес-модель функціонування своїх колишніх конкурентів.

Але, аналізуючи взагалі останні тенденції законодавчого та нормативно-правового регулювання діяльності небанківських фінансових установ, можна дійти висновку – правовий, методологічний, регуляторний тиск на небанківські фінансові установи дійсно посилюється. На жаль, часто доводиться спостерігати ситуацію, коли регулятор, вже маючи регуляторний акт направлений на регулювання діяльності банків, практично без врахування специфіки суміжного (проте не тотожного) ринку небанківських послуг, імплементує регулювання шляхом редакційної  заміни слова “банк” у тексті документу на “не банк”.

Безперечно, ринок фінансових послуг, у тому числі небанківських фінансових послуг, повинен чітко та прозоро регулюватися, всі без виключення надавачі фінансових послуг мають здійснювати свою діяльність за жорсткими правилами та нормативами.

Учасники Асоціації фінансових інституцій сповідують принцип, відповідно до якого регулювання має бути зрозумілим, справедливим та адекватним. Неможливо порівнювати банки та небанківські фінансові установи – у них різні цілі, різні моделі функціонування, досить часто різні споживачі, різні можливості, а отже має бути і різне регулювання. Банківський та небанківський ринок послуг мають розвиватися одночасно та не за рахунок один одного.

Останнім часом, взагалі багато лунає закликів щодо заборони діяльності небанківських фінансових компаній – нібито вони є найбільшою проблемою нашої держави та без них населення зітхне із полегшенням.

Але чи це дійсно так? А якщо терміново потрібні кошти, а заробітну плату затримують – спробуйте отримати їх в банках. Навіть не великі за розміром суми – скільки часу ви проведете у пошуках банків, які згодяться тільки розглянути вашу заяву на отримання кредиту? І це не гарантія, що банк надасть вам кредит. А якщо і надасть – то під які відсотки? І будьте впевнені – за отримання навіть суми в межах прожиткового мінімуму з вас обов’язково будуть вимагати заставу – квартиру, машину, інше цінне майно.  А немає застави – немає кредиту.

Більше того, у випадку вашого прострочення сплати відсотків чи суми кредиту – до вас банком будуть застосовувати ті ж самі методи, що застосовуються небанківськими фінансовими компаніями – тому що законодавство з питань виконання зобов’язання одне як для банків, так і для не банків.

А чому тоді наразі постійно чуємо, що частіше за все вимагають повернути кредити небанківські фінансові установи? Все дуже просто – небанківські фінансові установи реально надають кредити на відміну від банків. Крім того, банки надають довготермінові кредити, строк сплати за якими настане не скоро. Тоді як фінансові компанії кредитують на невеликі терміни та невеликі розміри, а отже і розраховуватись необхідно “вже зараз”.

По суті, наразі відбувся розподіл фінансового ринку за видами продуктів та категоріями споживачів: банки це значні суми кредитів, значні строки кредитування та наявність ліквідного забезпечення. У свою чергу, не банки – це невеликі за розміром та строком кредити, без необхідності надання забезпечення. Щодо споживачів – то клієнти банків, це зазвичай, заможні люди, які мають пристойну офіційну заробітну плату, позитивну кредитну історію, ліквідне майно у власності тощо. Стосовно ж клієнтів небанківських установ – це пересічні громадяни нашої країни, які не можуть задовольнити занадто високим вимогам банків. І це нормально. При цьому, ніхто ні в чому не обмежується – споживач самостійно обирає, яким продуктом та якої фінансової установи йому користуватися.

Інша річ, що як банки так і не банки постійно шукають шляхи розвитку та само-удосконалення – фінансові компанії розробляють продукти з кредитування на більші терміни та на більші суми, а банки почали звертати свій погляд на короткострокове мікрокредитування пересічних громадян. І це також цілком нормально.

Але у той же час неприпустимо закликати державні органи посилити тиск на конкурентів, позаяк це заважає розвиватися та надавати необхідні населенню послуги.

Додати коментар