Чи потрібне обмеження процентних ставок за кредитами

02.06.2020

У період карантину обсяг кредитів, виданих небанківськими фінансовими установами, за даними Асоціації фінансових інституцій, скоротився в 2,5 - 3 рази. І справа не в тому, що попит на споживчі кредити зменшився. Головна причина, через яку небанківські фінустанови скоротили кількість виданих кредитів, - великі ризики їх неповернення.

Так, за даними фінансових компаній – членів Асоціації, середній процент неповернених кредитів збільшився за період карантину в два рази і в середньому склав 40%. Тоді як у 2019 році цей показник становив 20%.

Серед причин, які призвели до росту неповернення кредитів, звичайно ж, називають скорочення доходів населення. Однак, самі фінансові компанії звертають увагу на ще один, можливо не настільки популярний у широкого загалу, нюанс. А саме, заборону кредитодавцям нараховувати пеню і штрафи за невиконання зобов’язань по сплаті кредитів.

За словами фахівців ринку, за той період, відколи діє ця заборона, значно погіршилася і без того не ідеальна фінансова дисципліна позичальників. Відповідно, й повертати кредити стали менше.

При цьому, в фінансових компаніях побоюються, що ситуація з фінансовою дисципліною може стати ще гіршою. Саме тому "з придихом" очікують розгляд народними депутатами законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо розширення переліку кредитних договорів, на які поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування» (№ 1109 від 29 серпня 2019 року). Кредитодавці сподіваються, що законороект не позбавить їх важелів впливу на недобросовісних позичальників.

Враховуючи ситуацію, АФІ вирішила дослідити, наскільки такі заходи регулювання, як обмеження процентної ставки, є поширеними у світі, і наскільки вони виправдані.

Як виявилося, на даний момент обмеження щодо процентних ставок в тій чи іншій формі існують приблизно в 40 країнах. А саме, країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою.

Однак, як свідчать висновки досліджень CGAP (Консультативної групи допомоги бідним - консорціуму, до якого входять 30 агентств розвитку, які підтримують мікрофінансування), майже у всіх цих країнах подібні заходи частіше завдають шкоди, ніж захищають найуразливіші соціальні верстви, так як вони призводять до зменшення кількості кредитних організацій, і, як наслідок, скорочують доступ населення до фінансових послуг.

«Обмеження процентних ставок створюють труднощі або взагалі унеможливлюють покриття власних витрат кредитних організацій, виводячи їх з ринку (або позбавляючи їх можливості виходу на ринок). В результаті незаможні клієнти або залишаються без доступу до фінансових послуг, або змушені звертатися до послуг неформальних кредиторів (наприклад, до приватних лихварів), послуги яких коштують набагато дорожче», - підкреслюється у висновках CGAP.

Також у цьому дослідженні детально пояснюється, чому витрати на надання дрібних кредитів будуть завжди дорожчими в процентному відношенні, ніж витрати більшого кредитування.

Адже за рахунок процентних доходів фінансовим компаніям необхідно покрити три типи витрат: витрати за позиковими коштами для видачі кредитів; витрати, пов'язані з ризиками (втрати по позиках); і адміністративні витрати (визначення і відбір клієнтів, обробка кредитних заявок, видача позик, збір зворотних платежів і робота по поверненню прострочених позик).

Враховуючи вище написане, кращим способом зниження процентних ставок (без зменшення самоокупності мікрокредитних установ) для уряду і донорів, на думку фахівців CGAP, є заохочення конкуренції та інновацій на ринку, що підвищує ефективність і знижуює ціни на продукт.

«Недобросовісна практика кредитування, як, наприклад, кредитування без ретельної перевірки здатності клієнта повернути кошти, оманливі умови і неприйнятна техніка збору боргів найчастіше завдають більше шкоди бідним позичальникам, ніж це роблять високі процентні ставки. Освіта споживача може допомогти малозабезпеченому споживачеві фінансових послуг стати більш грамотним, навчивши його навичкам, необхідним для прийняття зважених фінансових рішень», - вважають в Консультативній групі.

Тож замість того, щоб обмежувати процентні ставки, уряди і донори, що підтримують їх, повинні боротися з проявами порушень та об'єднувати зусилля, спрямовані на навчання споживачів і розробку законодавчих положень про захист прав споживачів.

Що стосується розвинених країн, наприклад країн Європейського Союзу, то тут ніхто кредитних ставок взагалі не обмежує. В Європі давно розроблені директиви щодо захисту інтересів споживачів, які, серед іншого, передбачають, що всі кредитні угоди повинні включати загальні витрати за позиками, виражені в формі ефективної процентної ставки, та що усі кредитори повинні використовувати єдину формулу розрахунку даної ставки.

У США ж кредитори зобов'язані надавати «таблицю Шумеру» (названа в честь сенатора, який домігся затвердження відповідного законопроекту в Конгресі), у якій описані всі ключові показники, розкидані по різних параграфах кредитного договору.

Таким чином, як світовий досвід, так і наша ситуація у період карантину, показує, що жорсткими обмеженнями для кредитодавців об’єм виданих кредитів не збільшиш. Навпаки, багато з таких обмежень приводять до ще більшого погіршення фінансової дисципліни позичальників. І приклад тому, наші банки, у яких ще до карантинних обмежень, процент неповернення кредитів сягав 50%!

Детальні висновки CGAP – за посиланням: https://www.cgap.org/sites/default/files/CGAP-Occasional-Paper-Interest-...

Додати коментар

Поділитися: 

Матеріали на цю тему:

12.06.2017

Генеральный директор AFI Виктория Волковская выступила экспертом в материале о законе о потребкредитовании в издании «Фокус».

04.03.2019

1 березня 2019 року в приміщенні Нацкомфінпослуг відбулась робоча зустріч учасників ринку з керівництвом Комісії