Небанківський ринок швидко надолужив згаяне після коронакризи

27.05.2021

На виконання Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів про удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" (так званого “закону про “спліт”) майже рік тому, 1 липня 2020-го, Національний банк перейняв функції регулятора ринку небанківських фінансових послуг: страхових, лізингових, факторингових компаній, кредитних спілок, ломбардів та інших фінустанов.

Сам по собі цей ринок доволі неоднорідний. Тут є й ризиковий сегмент (страховики та кредитні спілки, які залучають кошти у громадян), і неризиковий – фінкомпанії, ломбарди, лізингові та факторингові компанії, що працюють із власними коштами. До того ж, значна частина ринку (за оцінками експертів, 25–30%) є неактивною. Це компанії, які не працюють або не подають регуляторові звітності, розташовані/зареєстровані на тимчасово окупованих територіях і в анексованому Росією Криму. І те, що реформа припала на коронакризовий 2020-й, певно, лише поглибило проблеми. Як же учасникам вітчизняного ринку небанківських фінансових послуг вдалося пережити ці турбуленції, і що чекає на них та на їхніх клієнтів у найближчому майбутньому? Про це йдеться в інтерв’ю агенції «Укрінформ» директора департаменту методології регулювання діяльності небанківських фінансових установ НБУ Ольги Гурбич та директора департаменту нагляду за ринком небанківських фінансових послуг Нацбанку Ольги Максимчук.

ПРО КРИЗУ, “СПЛІТ” І РИНКОВІ ПЕРТУРБАЦІЇ

- Спочатку про те, як ринок небанківських фінансових послуг реагує на карантинні обмеження. Майже щотижня чуємо, що та чи інша компанія добровільно відмовилася від ліцензії. Бізнес банкрутує через економічну ситуацію, скорочення попиту? Чи йдеться про, так би мовити, “природне” регуляторне очищення від непрацюючого “баласту”?

Ольга Максимчук: У 2020 році в рамках “спліту” (ліквідації Нацкомісії з регулювання ринків фінансових послуг й розподілу повноважень з регулювання фінансового ринку між НБУ та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, - ред.) під нагляд Національного банку перейшло близько двох тисяч небанківських фінансових установ. Рік видався непростим. Адже реформа збіглася в часі з коронакризою. Тож, певно, ключове питання, що найбільше хвилює суспільство: як криза вплинула на ці ринки.
У другому кварталі, під час жорсткого карантину, діяльність частини небанківських фінустанов була обмеженою — не було можливості працювати офлайн з клієнтами. Та й саме населення було вкрай обережним в умовах жорстких обмежень. У результаті рівень споживання небанківських фінансових послуг суттєво впав у другому кварталі 2020 року. Вже в третьому кварталі обсяги наданих послуг почали відновлюватися. Фактично показники 2020 року не тільки досягли рівня 2019-го, а й перевищили їх. Хоч коронакриза тимчасово й вибила з колії небанківський ринок, але він швидко став на рейки та надолужив згаяне.
Зокрема, сектор страхування життя зріс на 9% порівняно з попереднім роком. Ринок страхування інших ризиків приріс на 11%, якщо оцінювати динаміку показників тих страховиків, які залишились працювати на ринку. Так, це менше, ніж у попередні роки, але йдеться про зростання...

- А що з іншими сегментами ринку?

О.М.: На 12% збільшились обсяги кредитування у фінансових компаніях. Факторинг (переуступка дебіторської заборгованості структурам, що спеціалізуються на кризовому управлінні боргами, - ред.) зріс найбільше - на 51% - порівняно з попереднім роком. Це й зрозуміло, бо віддзеркалює ситуацію з погіршенням кредитних портфелів компаній, які надають позики. За таких умов проблемну заборгованість активніше передають на обслуговування до факторингових компаній.
Найбільший шок отримали кредитні спілки. Обсяг їхніх послуг за рік практично не змінився. Те ж стосується і ломбардів: у першому та другому кварталах вони суттєво “просіли”. Проте за результатами року наздогнали показники 2019-го. Загалом ломбарди й кредитні спілки спрацювали менш ефективно порівняно з ринком фінансових компаній і страхових послуг.
Коронакриза - не єдина “біда”, яка впливає на діяльність небанківських фінансових структур. І те, що зараз низка компаній йдуть з ринку – це здебільшого не наслідок кризи. Тенденція до скорочення кількості “гравців” простежується вже кілька років поспіль. У деяких сегментах – десятиліття.

- Це добровільний вихід?

О. М.: Так, ідеться саме про добровільний вихід із ринку. Частина компаній просто були «сплячими», не вели жодної діяльності.
Інша причина – з 1 липня 2020 року були посилені вимоги до страховиків – повною мірою запрацювали вимоги до платоспроможності. Їх запровадив ще попередній регулятор. Деякі страхові компанії через це залишають ринок добровільно, не чекаючи, доки це зробить регулятор. Оскільки “примусове” виведення з ринку матиме негативні наслідки – прямо вплине на ділову репутацію власників та керівників. Тож, напевно, це й стимулює власників та менеджмент фінустанов не чекати “оргвисновків”, а робити такий крок добровільно.
Загалом, з липня 2020-го по квітень 2021-го з ринку добровільно пішли близько 100 компаній.

- А як вирішується питання з активами цих компаній? Чи це взагалі переважно структури, які довго не працювали, не мають жодних зобов’язань перед клієнтами? І що відбувається у випадках, коли з ринку виходить компанія, яка таки має зобов’язання перед споживачами?

О. М.: На жаль, наразі у нас відсутній ефективний спосіб виведення небанківських фінустанов із ринку. Маємо прогалини у законодавстві.
Нині є досить обмежений інструментарій, що дозволяє виводити ці компанії “цивілізовано”. Ситуація парадоксальна - алгоритму дій після виключення фінустанови з реєстру фактично немає.
Що зараз рятує ситуацію? Візьмемо страховиків. Сьогодні йдуть з ринку, переважно, компанії, які не працювали з населенням. Вони, здебільшого, мали справу із юридичними особами, займалися перестрахуванням. Тобто громадяни не під ударом через припинення їх діяльності. Усі питання з юридичними особами менеджмент намагається врегулювати до того, як заявити про вихід з ринку. Тож у переважній більшості випадків страховики, що виходять, не мають невиконаних зобов’язань. Але щоб захистити споживачів у майбутньому, потрібні глобальні законодавчі зміни.
Кредитні спілки, зазвичай, проблему невиконаних зобов’язань розв’язують на загальних зборах, домовляються між членами. І тільки потім подають заяву про добровільне анулювання ліцензії. Надалі ж продовжують працювати із боржниками, повертають кошти та розраховуються із вкладниками. При цьому після добровільної відмови від ліцензії такі структури вже не знаходяться під навантаженням, пов’язаним з необхідністю постійного дотримання нормативів, реагування на заходи впливу й так далі.

ПРО ЗАКОНОДАВЧЕ УНОРМУВАННЯ Й ШАНСИ КРЕДИТНИХ СПІЛОК СТАТИ “МАЛЕНЬКИМИ БАНКАМИ”

- То чого не вистачає для унормування процесу добровільного виходу компаній із ринку?

Ольга Гурбич: Наразі чинне законодавство містить, фактично, лише загальні норми, без урахування специфіки фінансової установи. Проте навіть для різних фінансових установ підходи до виходу з ринку мають розрізнятись. Під нагляд Національного банку перейшло близько 2 тисяч.
Найбільші ризики пов’язані з установами, що залучають кошти, у тому числі - від фізичних осіб. Тобто це установи, які мають зобов’язання повернути кошти клієнтам.
В окрему категорію групуємо установи, які видають кредити, займаються лізингом тощо. Тобто цим компаніям винен кошти сам споживач послуги. Саме останніх компаній найбільше.

- Зі згаданих вже двох тисяч скільки приблизно є компаній, які залучають кошти клієнтів?

О. М.: Спробуймо підрахувати. Страховиків на 1 січня було 210. Кредитних спілок, які також залучають кошти вкладників, 322. Але понад чверть спілок (85) працюють на тимчасово окупованих територіях, вони не звітують перед НБУ, і з ними немає зв’язку. Йдеться не тільки про окуповані райони Донецької та Луганської областей, а й про анексований Росією Крим. Це ті регіони, які історично були активними в кредитній кооперації.
О. Г.: До того ж, кредитні спілки можуть діяти як з ліцензією на залучення вкладів, внесків від членів, так і без неї. Тоді вони не мають зобов’язань щодо обов’язкового повернення залученого ресурсу. Це фактично пайові кредитні спілки, які відповідають перед своїми членами так, як, приміром, акціонерне товариство перед своїми акціонерами.
Тож загалом приблизно 25% небанківських фінансових установ мають високі ризики, адже залучають кошти громадян.
Окремо також варто звернути увагу на проблеми у захисті громадян, які купують «автоцивілку». В Україні працює МТСБУ (Моторне (транспортне) страхове бюро України). Це організація, яка дозволяє забезпечити відшкодування потерпілій особі у разі аварії, якщо страхова компанія збанкрутувала. Але знову повертаємося до того, про що ми вже говорили, - маємо системну проблему через застаріле законодавство. Кроків для цивілізованого та безпроблемного виведення установи з ринку наразі не існує. Щоб не ходити безкінечно по колу, ми з депутатами напрацювали «пул» нових законів.

- Які законодавчі акти ви маєте на увазі?

О. Г.: Це проєкти нових законів – «Про фінансові послуги та фінансові компанії», «Про страхування» та «Про кредитні спілки».
Маємо пам’ятати ще про один аспект: Україна має зобов’язання відповідно до Угоди про Асоціацію з ЄС. І ми повинні імплементувати низку директив для наближення вступу до Євросоюзу. Це, з одного боку, формальна обставина. Але з іншого – абсолютно виправдана. Адже передбачає низку важливих, зокрема й для захисту споживачів, змін. Наприклад - обов’язок запровадити в Україні систему гарантування вкладів для кредитних спілок, на кшталт Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у банківській сфері.

- Якраз і хотіли запитати: коли кредитні спілки, за вашими розрахунками, стануть членами ФГВФО?

О.Г .: Запустити систему гарантування для депозитів у кредитних спілках та внесків на страхування життя – непростий виклик. Це буде уперше в історії України. А самі кредитні спілки та страховики життя повинні бути готові і фінансово, і морально.
Ще у лютому на засіданні Ради з фінансової стабільності, до складу якої входить Національний банк, Фонд гарантування вкладів, Міністерство фінансів та НКЦПФР, було вирішено, що нова система гарантування розгорнеться саме на базі Фонду. Тобто ми не створюватимемо окремої юридичної особи чи якогось альтернативного механізму. Фонд гарантування вже має досвід роботи на ринку і взаємодії з Національним банком. Тому і кредитні спілки, і страховики життя зможуть у майбутньому приєднатися до нього.
Уже цього року плануємо підготувати необхідні законопроєкти. Але про конкретну дату запуску оновленої системи гарантування говорити зарано.

- А чи можете вже сказати, яким буде механізм відрахувань до Фонду гарантування з боку небанківських фінансових організацій? Буде щось дуже схоже на те, як це роблять банки?

О. Г.: Остаточні пропозиції ще узгоджуємо. Але базовий варіант для кредитних спілок подібний до моделі, яка діє у банківській сфері.
Загалом йтиметься, швидше, про різницю в сумах, аніж у самому принципі участі кредитних спілок в системі гарантування. Мова про солідарну відповідальність усіх учасників системи: певний вступний внесок при приєднанні і потім - регулярні відрахування залежно від сум депозитів.

- Про який відсоток від суми депозитів ідеться?

О.Г.: Зараз це обговорюється. Попередні розрахунки вже зроблено. Але про точні параметри зможемо поінформувати вас трохи згодом.

ПРО РОБОТУ НАД ЛІЦЕНЗІЙНИМИ УМОВАМИ Й НОВІ ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ ВЛАСНОСТІ

- Нині ринок працює в умовах дії тимчасових ліцензійних правил для небанківських фінансових організацій. Положення про ліцензування надавачів фінансових послуг (страховиків, кредитних спілок, фінансових компаній, ломбардів та лізингодавців) лише розробляють. На якому етапі підготовка цих, так би мовити, постійних “правил гри”?

О.Г.: Поточні ліцензійні умови фактично дублюють вимоги, затверджені постановою Кабінету міністрів. Це зробили для того, щоб виконати норми закону про “спліт”. Зокрема, з огляду на те, що документ вивів небанківські фінустанови з-під закону про ліцензування. Через це виникли певні прогалини, пов’язані з окремими повноваженнями регулятора — скажімо, визначати процедуру добровільного анулювання ліцензії. Тому цей документ, насправді, є, можна сказати, технічним.
А ось нове Положення про реєстрацію та ліцензування, з яким працюватиме ринок, передбачатиме не тільки ліцензійні вимоги до фінансових установ. Воно фактично об’єднає кілька документів, які регулюють питання дозвільних процедур. Мова - про порядок внесення до державного реєстру фінансових установ (це наразі регулюється окремим документом, затвердженим ще Нацкомфінпослуг), положення щодо інших реєстраційних процедур, щодо інших учасників (є фінансові установи, а є лізингодавці, які не мають статусу фінустанов, але можуть надавати фінансові послуги...). Наше завдання – уніфікувати усі ці процедури. Зокрема, щоб “спростити життя” учасникам ринку.
Також нині триває формування нормативного поля щодо вимог до корпоративного управління, внутрішнього контролю, ризик-менеджменту. До кінця року плануємо підготувати низку документів.

- То коли ж можна очікувати на затвердження нового ліцензійного порядку?

О.Г.: Плануємо оприлюднити для громадського обговорення до кінця першого півріччя. Але документ об’ємний – майже 200 сторінок. Тому прогнозуємо досить тривалий процес громадського обговорення та опрацювання коментарів й зауважень від ринку, на кожне з яких маємо відреагувати: або приймаємо, або обґрунтовано відхиляємо ту чи іншу пропозицію. І це теж, мабуть, займе багато часу. Але в наших планах - усе ж затвердити цей документ до кінця року. Насправді ж, віримо, що це вдасться зробити якомога раніше.

- 17 квітня запрацювали нові вимоги до структури власності “небанків”. Можете прокоментувати перші результати чи бодай перші тенденції?

О.М.: Цим опікується департамент ліцензування НБУ. Фактично регулятор лише розпочав отримувати документи про структури власності. За перший місяць дуже невелика кількість небанківських установ розкрили інформацію про власників – близько 3%. Вони мають ще один місяць, до 17 червня, щоб подати свої структури власності. Після цього зможемо розповісти детальніше.

ПРО “БАТІГ І ПРЯНИК” ДЛЯ СТРАХОВИКІВ ТА ПРИЧИНИ ЗБИТКОВОСТІ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

- А як працюють заходи впливу на страхові компанії, які ви зараз перевіряєте на відповідність новим правилам та нормам?

О. М.: Майже 60 страховиків порушують нормативи або не подають звітність. Тому Національний банк склав акти про ці порушення, які допущені компаніями у ІІ півріччі минулого року. У результаті до низки компаній вже застосовані заходи впливу.
Зокрема, 17 страховикам тимчасово зупинені ліцензії. Чотири із них - компанії, що займаються обов’язковим страхуванням цивільної відповідальності власників іноземних транспортних засобів («автоцивілка»), одна — займається страхуванням життя. Але ідеться про тимчасову зупинку, а не про виведення компаній із ринку.
Бізнес має час на усунення порушень, які, зазначу, стосувалися, передовсім, нормативів платоспроможності та достатності капіталу, а також норм, що регулюють покриття страхових резервів прийнятними активами. Тобто, компанії мають час для роботи з акціонерами, щоб докапіталізуватися або скористатись іншими методами для виправлення ситуації. Щойно вони поінформують Національний банк про вжиті заходи, ми перевіримо документи й у разі позитивного висновку відновимо дію ліцензій.
Але тимчасова зупинка ліцензій жодним чином не впливає на дію раніше укладених договорів страхування. Страховики зобов’язані виконувати всі передбачені ними умови — зокрема, й виплачувати страхові відшкодування.

- А якщо деяким компаніям таки доведеться через неможливість дотримання затверджених регулятором норм піти з ринку, як це позначиться на діяльності Моторного(транспортного) страхового бюро (якщо йдеться про його учасників)?

О.М.: Для клієнтів цих страхових є «парасоля». Це МТСБУ. Саме воно у випадку банкрутства страховика відшкодовує збитки, заподіяні потерпілим внаслідок ДТП за усіма полісами компаній-банкрутів.

- А скільки компаній-членів МТСБУ зараз не виконують вимог регулятора?

О.М.: Серйозні порушення виявили в роботі чотирьох компаній. Саме їх ліцензії тимчасово зупинені. Адже йдеться про значні загрози для подальшого виконання страховиками узятих на себе зобов’язань.
Ще дві компанії, які не настільки суттєво порушили нормативи, ми зобов’язали усунути порушення упродовж 45 календарних днів. Ми прозорі. Інформацію про усі заходи впливу публікуємо на вебсайті.
Також складено акти за порушення законодавства кредитними спілками у ІІ півріччі 2020-го. Заходи впливу до них різні. Чотирьом кредитним спілкам тимчасово зупинили ліцензії. Поміж таких порушників дві великі кредитні спілки: “Громада” (м. Херсон), якій тимчасово зупинили всі ліцензії, та “Наші люди” (м. Чернівці), якій припинили тільки дію депозитної ліцензії. Рішення про тимчасову зупинку всіх ліцензій ухвалили також стосовно двох інших невеличких кредитних спілок.

- А як пояснити зростання збитковості вітчизняних страховиків, рівень якої наприкінці минулого року сягнув 41%?

О.М.: Тут маємо говорити й про інші цифри. Є два показники, які можна використати для кількісної оцінки результатів страхової діяльності. Це рівень виплат та рівень збитковості. Так, рівень виплат зріс з 28% у 2019 році до 35% у 2020-ому. Проте, в першу чергу, на цей показник вплинув вихід з ринку низки компаній із традиційно низьким рівнем виплат. Тобто коли показники цих компаній перестали враховувати при оцінюванні параметрів ринку, загальний рівень виплат автоматично зріс.
Друга причина: й минулого, й позаминулого року давалася взнаки необхідність компенсувати “екстремально” великі збитки. Можемо говорити про вплив на фінансовий стан страхових компаній щонайменше двох значних збитків, які суттєво позначилися на рівні виплат у цілому по ринку та на рівні збитковості страховиків. Це - катастрофа літака МАУ в Ірані та пошкодження майна на велику суму, застрахованого однією з компаній.

- А що це був за випадок?

О.М.: Пожежа на лижній фабриці на Закарпатті.

- Ви вже згадували, що нещодавно в парламенті зареєстровано проєкт закону №5315 "Про страхування". Чим викликана необхідність оновлення законодавства в цій сфері?

О.Г.: Чинний закон про страхування безнадійно застарів. Його прийняли ще в 1996 році. Поміж іншого, документ містить некоректний алгоритм розрахунку платоспроможності, вона не враховує низки важливих коефіцієнтів (а це — ключовий параметр для страховиків). По-друге, закон не містить принципових речей. Приміром — вимог до регулювання посередників. Тоді як у європейському законодавстві вже з’явилося друге «покоління» відповідної директиви (Євродиректива 2016/97 про страхову дистрибуцію, - ред.). А в нас – лише одна стаття в законі, яка лиш частково регулює це питання. Про сегмент страхування життя взагалі мовчу: по-суті, наш закон не враховує специфіки цього виду страхових послуг.
Це “точкові” речі. Але необхідність змін і системність проблем очевидні. Роками до вітчизняного законодавства вносилися зміни, а послідовності не було. Тому й отримали суцільний хаос та колізію. А система законодавчих норм, що регулюють діяльність “небанків”, неузгоджена й не відповідає стандартам і практикам. А головне — сучасним реаліям та регуляціям, до яких давно вже потрібно було перейти. Не те що декілька років тому, а десятки років.
Нарешті настав час, коли всі сторони мають бажання об’єднатися заради реальних змін. Спільні зусилля вилилися в уже зареєстровані три нові закони. Як я й казала, «Про фінансові послуги та фінансові компанії», «Про страхування» та «Про кредитні спілки». Перший вже навіть підтриманий депутатами у першому читанні. Але ці законопроєкти нерозривно пов’язані: один документ без інших не запрацює.

- І все ж, розкажіть про роль, відведену в цьому “законодавчому тріумвіраті” новій редакції закону про страхування. Які зміни запропоновано? І які з них в НБУ вважають найпринциповішими?

О. Г.: Найважливіше – ми не намагаємося наздоганяти минуле. Натомість враховуємо теперішнє і думаємо про майбутнє. Одразу всі сучасні практики враховані у документі. Але водночас ми підходимо зважено — ураховуємо специфіку ринку, а також наші національні особливості. Тому відразу на рівні закону передбачаємо 2 роки на введення його в дію – щоб напрацювати нормативно-правові акти “у розвиток”, а учасникам ринку підготуватися до змін. Плюс ще пів року, щоб страховики адаптувалися до вимог оновленої “нормативки”. Більш складні вимоги до платоспроможності будуть запроваджуватись ще пізніше: на першому етапі страхові компанії мають відповідати вимогам Євродирективи “Solvency I”, і вже потім поступово переходитимемо до імплементації директиви “Solvency IІ”.

ПРО “ПРИБОРКАННЯ” КОЛЕКТОРІВ Й ЗАДОВОЛЕННЯ АМБІЦІЙ ВЛАСНИКІВ МІКРОФІНАНСОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

- Поміж уже внесених змін до національного законодавства - унормування діяльності в Україні колекторських структур. Коли новації реально запрацюють? І чи є ризики, що “зацікавлені” структури й особи, як це часто буває, скористаються законодавчими лазівками і продовжать неправомірно тиснути на боржників? Надто, якщо згадати про застереження експертів, що регулювання взагалі може не торкнутися “сірого” сегменту вітчизняного колекторства.

О. Г.: Новий закон передбачає “каскадність” впровадження різних норм. Приміром, одразу ж запрацювали вимоги дотримуватися правил етичної поведінки як колекторським компаніям, так і їхнім співробітникам. Це принципово важливо для споживачів фінансових послуг.
Друга складова - запуск реєстру колекторських компаній, який гратиме ключову роль у виведені цього ринку з «тіні». Цей реєстр вестиме Національний банк. І відповідно до закону ми маємо три місяці, щоб його розробити та ухвалити необхідні нормативно-правові акти. Принципова норма нового закону - лише компанії, які будуть внесені до реєстру, матимуть право надавати колекторські послуги.
Ще одна «лінія захисту» споживачів – сама кредитна установа. Не тільки регулятор контролюватиме колекторів. Першим контролером має стати сам банк або фінансова компанія. Сам кредитодавець, який планує укласти договір з колектором, має пересвідчитися, що він унесений до реєстру. І надалі мусить контролювати у тому числі й дотриманням колектором вимог законодавства про етичну поведінку. Якщо колектора виключать з реєстру, дія договору з ним припиняється. Якщо кредитодавець не реагує, йому також загрожує покарання. Це як штрафні санкції, так і можливе позбавлення ліцензії. Так само суттєві штрафи або виключення з реєстру передбачені й для незаконослухняних колекторів.
І ще важливий запобіжник – для колектора примусове виключення з реєстру означатиме ще й втрату ділової репутації. Це також стимулюватиме дотримуватися закону.
У підсумку працюватимуть тільки абсолютно “білі”, “чисті” та прозорі колектори, які будуть внесені до реєстру й дотримуватимуться затверджених законодавцем норм етичної поведінки. До того ж, регулятор матиме право встановити додаткові вимоги до етичної поведінки — приміром, реагуючи на спроби учасників ринку обійти чинні правила.

- Тобто, якщо компанія намагатиметься звернути “не в той бік”, НБУ зможе на власний розсуд сформувати додаткові запобіжники?

О.Г: Так, ми зможемо це зробити на рівні нормативно-правових актів. Безумовно, має бути юридична експертиза таких документів. Але тим не менше — це, справді, хороший, гнучкий механізм, який дозволить реагувати на ймовірні виклики у процесі виконання закону.

- Про ринок мікрофінансових організацій. Судячи зі статистики, зараз він активно розвивається. Учасники заявляють про те, що уже готові вийти на новий рівень і хотіли б кредитувати людей за рахунок залучених коштів — зокрема, й від фізичних осіб. Адже наразі кредитування здійснюється тільки за рахунок власного капіталу. Як Нацбанк ставиться до пропозицій розширити можливості залучення коштів для діяльності МФО?

О. М.: Нині законодавство передбачає низку обмежень на залучення фінансовими компаніями “чужих” коштів. Кредитувати за рахунок залученого ресурсу можуть лише банки та кредитні спілки
Якщо фінустанова хоче кредитувати за рахунок залучених коштів, це автоматично означає спеціальний нагляд та впровадження додаткових вимог і нормативів. Адже мета регулятора – захистити вкладені кошти. Приміром, відповідно до євродиректив, мінімальні вимоги до розміру власного капіталу таких установ - 5 млн. євро. Для більшості наших фінансових компаній така сума “непідйомна”. Сьогодні найбільші ризики такого кроку, у першу чергу для самих громадян..
О.Г.: І тут слід повернутися до самої моделі фінустанови. Якщо вона має право залучати гроші від населення, треба включати системний нагляд і пруденційні вимоги (комплекс нормативів, покликаних запобігати банкрутству фінустанов, - ред.), які обмежуватимуть можливість інвестувати у певні категорії активів. Якщо хочеш залучати депозити - будь ласка, відкривай банк, виконуй вимоги повного нагляду, щоб держава гарантувала повернення коштів вкладників.
О.М.: Сьогодні рівень фінансової грамотності населення ще не дозволяє розширити перелік типів фінансових установ, які можуть залучати кошти фізичних осіб. Адже у фінансових компаній порівняно з банками інший рівень фінансових можливостей щодо повернення коштів вкладників та врегулювання ситуації у випадку банкрутства. Плюс питання: чи зможуть наші громадяни свідомо ухвалювати рішення, усвідомлювати його наслідки і ризики, вкладаючи кошти у фінансові інституції різного типу? Як підтвердження – у країні значний рівень неповернення позичених коштів. Проблема із колекторами виникла саме через високий рівень неповернення кредитів. Зараз пов’язані із цим збитки несе власник фінансової компанії. Але, давши можливість залучати кошти, ми говоримо про те, що ці ризики будуть перекладені саме на вкладників… Це на сьогодні надвисокий ризик.

ПРО ПЛАНИ НА 2021-й, КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ І “РИНКОВУ ПОВЕДІНКУ”

Наостанок: яким, в ідеал, Нацбанк бачить ринок небанківських послуг в Україні? Та чи є план дій, який би наблизив нас до такого “ідеалу”?

О. Г.: Ринок однозначно має бути прозорим, фінансово стійким і ринково-етичним стосовно клієнтів. Щоб надання послуг було якісним та унеможливлювало ризики для споживача. І всі ті закони, про які ми говорили, якраз і є тим покроковим планом та цільовою моделлю регулювання, щоб досягти цього.

- А можемо говорити про якісь кількісні показники? Наприклад, збільшити обсяги цього ринку на скільки-то... Чи якісь інші параметри, на які орієнтується Нацбанк, дбаючи про ринок фінансових послуг майбутнього?

О.М.: Частка активів небанківських фінустанов у фінансовій системі України становить 16,4%. Це один із найнижчих показників у Європі. Приміром, в Болгарії цей показник становить 20%, в Румунії - 22,5%, у Польщі - 23,4%, в Угорщині — 60,7%. Тобто, потенціал зростання цього ринку у нас величезний.
О.Г: Ще можна взяти за орієнтир Стратегію розвитку фінансового сектору України до 2025 року. За окремими ринками навіть визначено конкретні індикатори КРІ, ключові показники ефективності, на які можна орієнтуватися. Зараз небанківський ринок переживає суттєву трансформацію. Надалі ж ринок рухатиметься своїм природним шляхом.
Безперечно, повинні увімкнутися певні драйвери росту, і тоді може бути доволі стрімкий злет. Але спочатку мають запрацювати новації нового законодавства. Без стійкого фундаменту будинку не збудуєш.
Але у нашому фокусі – безпосередньо споживач послуг. Він має бути впевнений у захищеності. Саме для цього - і пруденційний нагляд, і нова форма нагляду за «ринковою поведінкою». У нагляді за ринковою поведінкою багато аспектів . Це й здорова конкуренція: не за розміром агентської винагороди, а за якістю сервісу. Й відкритість та прозорість компанії для споживача, на що можна опиратися при виборі установи як свого “фінансового партнера”. Підемо навіть далі – повинна бути також ефективна система корпоративного управління у фінустанові. Коли всі підрозділи, зокрема й контролюючі, виконують свої функції, і всередині компанії є здоровий клімат та партнерські взаємовідносини між усіма ланками.
І останнє – регулятор має реагувати заздалегідь, припинивши бути виключно “фіксатором” порушень. Не чекати, коли виникне “пожежа». Щоб навіть не стояло питання: а що буде з компаніями, яким анулюють ліцензії. Система має органічно працювати, в діалозі та партнерстві.
Для цього, звісно, ще багато треба зробити. Але ключові, перші кроки, якраз і робимо, готуючи нове законодавство.

Додати коментар