О. Шабан: Банки і фінтех дуже активно співпрацюють

12.10.2020

Кар’єрне зростання Олексія Шабана виявилося стрімким: лише на початку року він прийшов до НБУ на посаду директора департаменту платіжних систем та інноваційного розвитку, а вже в серпні став заступником голови НБУ. Над якими інноваційними ідеями він зараз працює в НБУ, що очікує на проєкт електронної гривні, чи зможуть кредитні спілки випускати кредитні картки, а українці – сплачувати національною платіжною карткою «Простір» за кордоном, Олексій Шабан розповів журналістам FinClub Вікторії Руденко та Руслану Чорному в першому інтерв’ю на посаді заступника голови НБУ.

– З якими цілями ви прийшли в НБУ на початку року на позицію директора департаменту платіжних систем? Чи змінилися ваші цілі після підвищення до заступника голови НБУ?

– Спочатку я ставив перед собою три завдання. По-перше, я хотів зробити Нацбанк і його процедури більш клієнтоорієнтованими. По-друге, дати можливість українцям відкривати рахунки дистанційно: ідентифікація проходить віддалено, а документи підписуються електронним підписом. Третій пріоритет – це розвиток альтернативних видів платежів, наприклад, з використанням QR-кодів.

До цього часу QR-коди вже активно використовували кілька банків в Україні. Я вивчав досвід Південно-Східної Азії, де після появи величезного розмаїття QR-кодів банки та інші учасники платіжного ринку намагаються їх уніфікувати. Я ставив перед собою завдання спочатку прописати єдині правила. І ми вже опублікували Правила використання QR-кодів при переказі грошей між рахунками – український прототип стандарту QR-кодів. Це, звичайно, ще не означає, що послуга «злетить», але це дозволить нам надалі вирішувати менше проблем.

– А які ще альтернативні види платежів у нас можливі?

– Наші громадяни вже звикли до платежів з використанням карток, хоча багато хто вважає їх дорогими. В Європі сформувалася інша культура платежів – з рахунку на рахунок. Наприклад, користувачі британської Revolut воліють відправляти платежі через рахунки. Перший крок в цьому напрямку в Україні вже зроблено: запроваджено стандарт IBAN для рахунків. Зараз ми працюємо над модернізацією СЕП, над впровадженням міжнародного стандарту платежів ISO 20022. Це все призведе до того, що карткові платежі будуть не єдиним онлайновим видом платежів, доступним українцям. Завдання регулятора – створити умови для появи нових інструментів. А завдання банків, фінтеху і учасників ринку – знайти і реалізувати в оновлених умовах клієнтський шлях, щоб це було і зручно, і приємно, і вигідно.

– Після того як ви стали заступником голови НБУ, акценти у вашій роботі змінилися?

– Після призначення членом Правління НБУ у мене з’явилося більше можливостей і повноважень. Хоча глобальні завдання залишилися ті самі, з’явилися й нові. Але питання не в тому, на якому ти рівні ієрархії в НБУ. Команда НБУ досить цікава, просунута, і ми завжди радіємо обміну компетенціями. Ми ніколи не говоримо один одному: «Не треба, не лізь туди». Якщо у мене є ідеї, як змінити щось на тому ринку, який не у моїй вертикалі, я із задоволенням поділюся ними з колегами.

– Якщо повернутися до теми QR-кодів, то вони за фактом цікаві лише декільком банкам. Як зробити подібні інноваційні продукти дійсно масовими?

– Навіть в Китаї масовими інноваційні продукти стають не відразу. Якщо говорити про QR-коди, то в WeChat повинен був з’явитися мільярд користувачів. Якщо пара-трійка банків в Україні працюють з QR-кодами, то цього року або навіть наступного в країні не відбудеться платіжна революція. Це еволюційний процес. Знову-таки, зараз QR-платежі прив’язані до платіжних карткок. Це робить їх дорогими. Але якщо ми говоримо про те, що платежі з рахунку на рахунок більш дешеві, то, ймовірно, ці технології повинні зростися. На це теж потрібен час.

Ще один важливий момент. Як сучасна людина відреагує на QR-код? Вона дістане смартфон і камерою просканує його. Якщо банківський застосунок клієнта здатен прочитати QR-код, і в трамваї у Львові йому вдалося заплатити за проїзд, то це добре. Якщо не вдалося, то, найімовірніше, він більше ніколи цей код не читатиме.

Тому ми описали прототип української специфікації QR-коду. Це був перший крок. Зараз ми робимо певний технічний сайт, і в стандартному QR-коді буде прописано посилання на цю сторінку. Що буде в підсумку? Будь-який банк зможе додати це посилання у свій мобільний застосунок. Коли ми запустимо проєкт, користувач зможе зчитати камерою свого смартфона будь-який QR-код із зашитим посиланням, після чого автоматично відкриється мобільний застосунок, і користувач зробить платіж.

Це якраз приклад того, як НБУ створює умови, допомагає учасникам ринку. Коли ми описували QR-код, ми звернулися до ринку, який підказав нам ідеї. Звичайно, такий продукт також потребуватиме популяризації та залучення банків.

– Тобто якщо раніше багато банків дорікали регулятору, що він дуже неохоче впроваджує різні інновації, то тепер Нацбанк очолив цей процес?

– Частково так. Адже коли я працював у комерційному банку, мені хотілося більше комунікацій з регулятором. З іншого боку, все роздрібники з різних банків між собою спілкуються. Це спілкування і зараз триває. Для мене дуже важливо чути ринок. Цей зв’язок не можна втрачати. Адже яким ми бачимо класичного регулятора? Він риє канал, яким повинна текти вода, і зміцнює стіни. Правильний регулятор, на мою думку, повинен дивитися, куди тече вода, і рити канал саме в цьому напрямку. Це не означає, що регулятор повинен потурати всім бажанням. Завдання регулятора – сформувати довіру і впевненість. Платежі, мобільні застосунки, платежі годинниками, BankID – коли цим стануть користуватися? Коли будуть впевнені, що це безпечно. Зміцнення стін – якраз про впевненість у безпеці.

– Яким ви бачите перехід від платежів з картки на картку до платежів з рахунку на рахунок? І коли цей перехід може відбутися?

– Питання про те, коли відбудеться перехід до платежів з рахунку на рахунок, потрібно адресувати банкам. Це їхнє бажання, їхня готовність, в тому числі з IT-ресурсу. Зараз банки використовують картки, тому що історично розвиток платіжних послуг та інфраструктури в Україні відштовхувався від карток. І всі платіжні послуги в роздробі були «зав’язані» найчастіше на картки. Нинішній QR-код налаштований в тому числі на те, що платіж можна здійснювати з рахунку, не обов’язково задіяти платіжну картку.

– Які витрати в цьому випадку несуть банки?

– Усі банки знаходяться на різних стадіях. Можливо, для великого банку це складно і дорого. Якщо ми говоримо, наприклад, про фізосіб-підприємців, то прив’язати вже зараз QR-код до рахунку можна без проблем.

– Як ви оцінюєте поточну інноваційність українського банківського сектору?

– Я вважаю, що він один з найбільш інноваційних ринків у світі. Не потрібно було приходити на роботу в НБУ, щоб зробити такий висновок. Я знайомився з європейськими колегами та колегами з Південно-Східної Азії – з банками і стартапами, які там працюють і в яких мільйони клієнтів. Коли ми показували їм застосунки і сервіси, які є у українських банків і українського фінтеху, вони говорили, що їм до цього потрібно ще йти.

– Але драйверами цього процесу в Україні є лише кілька банків!

– Це тільки зовнішнє враження. Коли ми говоримо про український ринок, то мова йде не тільки про українських «китів», які вже залучили і продовжують залучати мільйони клієнтів. Розвиток ринку – це в тому числі про культуру, про очікування, про звички клієнтів. На щастя, в Україні вже досить досвідчений клієнт. І навіть нові гравці на цьому ринку думають насамперед про клієнтський досвід. Інновації, які з’являються, правильні саме тому, що спрямовані на оптимізацію: прибрати зайвий процес, згладити зайву сходинку, зробити сервіс затребуваним.

– Як ви вважаєте, чи варто до розвитку інноваційності банків активніше залучати фінтех-компанії та стартапи? Адже зараз найчастіше банк все робить самостійно.

– Я не можу з цим погодитися. Зараз банки і фінтех дуже активно співпрацюють. В Україні вже успішно працюють три або чотири необанки, як їх називають у світі.

– Про створення фінтех-пісочниць Катерина Рожкова заговорила ще восени 2018 року. Зараз створення Sandbox прописано в новій стратегії розвитку фінансового сектору до 2025 року. Є вже конкретні ініціативи в НБУ? Які завдання стоятимуть перед Sandbox?

– Насправді процес створення Sandbox нешвидкий. Для чого Sandbox створюються в світі й для чого ми хочемо її створити в Україні? Наведу приклад. Приходить компанія і каже: «Ми хочемо створити ось такий сервіс». А цей сервіс не описаний в законодавстві. Sandbox потрібен якраз для того, щоб під контролем регулятора створювати такі сервіси. Якщо вони запрацюють, тоді під них прописують нормативку. Якщо ні, то так тому й бути, отже, компанії потрібно подумати над ними ще.

Sandbox – це й технологічна платформа. Ми оцінюємо, що нам потрібно і які є для цього IТ-платформи. Ми вже розуміємо, які зміни потрібні будуть в законі про НБУ, щоб цей Sandbox мав право з’явитися. Ми вже в проєктах законів про фінпослуги та платіжні послуги закладаємо регуляторне поняття Sandbox. Для законодавчих змін потрібен час.

Для запуску Sandbox у нас є дорожня карта. І я впевнений, що він буде запущений.

Поки його немає, для спілкування з фінтехом в 2019 році при НБУ була створена Експертна рада з комунікацій з інноваційними компаніями. До нас приходять хлопці, діляться ідеями, ми їх аналізуємо з точки зору платіжних питань, ліцензування, юристи дивляться. Даємо поради, що і де потрібно змінити їм і нам. Поки проєкти, які ми бачили (після мого приходу в НБУ ми розглянули близько десяти проєктів), не вимагали жодних змін в законодавстві. Максимум – це точкові зміни в наших інструкціях. Є ще один проєкт – це вже класичний Sandbox, оскільки він стосується краудфандінгу і р2р-кредитування. Це питання дуже складне, ми над ним працюємо.

Але фактично більшість ідей стосуються поліпшення клієнтського досвіду. Багато ідей про те, як використовувати платіжні схеми, механізми і можливості, щоб платіж був швидшим або дешевшим. Наприклад, в Revolut засновники знайшли, як зробити платіж дешевше. Це дозволило їм залучити мільйони користувачів.

– Як зробити так, щоб платіжна система «Простір» стала інноваційною?

– Коли мене про це запитують, мені завжди хочеться поставити зустрічне питання: чи повинна вона бути інноваційною? Наведу приклад. Є автомобіль, а є електросамокат. Електросамокатів стає дедалі більше, але чи повинен бути електросамокат зручним і комфортним, як Mercedes S-класу? У всього є своє призначення. І призначення «Простіру» – бути досить недорогою платіжною системою (в порівнянні з міжнародними платіжними системами) для українців, яка покриває більшість їхніх потреб. «Простір» – це ще й елемент національної безпеки. Це іноді звучить пафосно, але в 2014 році саме «Простір» допоміг вирішити деякі питання, пов’язані з безпекою грошей. Зокрема, йдеться про випуск платіжних карток для виплат переселенцям.

«Простір» – абсолютно не та система, яка зараз нав’язується адміністративними методами, але вона активно розвивається. Також ми працюємо над новими стратегічними напрямами розвитку цієї системи, зокрема над її новою функціональністю.

– Протягом останніх двох років не видно, що вона розвивається. Якщо подивитися на кількість емітованих карток, то зростання практично немає.

– Якщо порівнювати систему «Простір» зі швидко зростаючими банками, у яких по 100 тис. нових клієнтів, то «Простір» ніби-то й справді не швидко розвивається. Але, по-перше, ще два роки тому цю картку приймали тільки 80% POS-терміналів і менше половини українського сегменту електронної комерції. А сьогодні картка «Простір» приймається у 98% POS-терміналів і 87% банкоматів. 85% електронної комерції вже приймає «Простір». По-друге, «Простір» є відмінною системою для простого, дешевого й швидкого старту. У період карантину ще чотири учасники підключилися до системи «Простір». Тепер у системи 53 учасники.

– Тобто акцент ви робите на інфраструктурі, а не на опціях самої картки?

– Пропонувати картку, для якої немає інфраструктури, нелогічно. Нашим першим завданням було створення інфраструктури, щоб клієнту було однаково, яка в нього картка – «Простір» або міжнародної платіжної системи. Крім того, «Простір» забезпечує більш дешеві транзакційні витрати для банків. Інтерчейндж «Простіру» – в діапазоні від 1,3% до 1,7%. Зараз великі міжнародні платіжні системи вже знижують інтерчейндж і з часом інтерчейндж «Простіру» і міжнародних платіжних систем може зрівнятися. І тоді «Простір» стане ще більш конкурентним.

Ще є таке рішення, як кобейдж. Ми очікуємо, що до кінця року Україна побачить перші кобейдж-картки «Простір» і UnionPay International. Ця картка працюватиме як в Україні, так і за кордоном.

– Якою ви бачите цільову аудиторію «Простіру»?

– У мене немає швидкої та простої відповіді на це питання. Я розповів про зміни, які відбулися і відбуваються. Ми продовжуємо обговорювати майбутнє «Простіру». Цілком ймовірно, в майбутньому «Простір» буде мігрувати із суто карткової системи в систему, засновану на рахунках. Це теж призведе до змін. У нас є чітке розуміння того, що конкурувати з міжнародними платіжними системами без нових ідей не можна.

– Як карантин підштовхнув банки і фінансову систему до змін?

– Нам трохи не пощастило, що карантин настав на два місяці раніше, ніж набули чинності правила, що дозволили банкам віддалено ідентифікувати клієнтів. Але це свідчить про те, що вся робота з ухвалення законів, з підготовки нормативної бази почалася вчасно. Карантин змусив деякі банки прискоритися, а деякі – замислитися.

Криза призвела до падіння банківської маржі – процентної, комісійної, падають доходи. Що потрібно робити? Деякі банки починають вводити додаткові комісії, а можна подумати, як знизити собівартість операцій. Чи не пора цифровізуватися?

Якщо говорити про платіжний ринок, то так співпало, що ми виявилися готовими до карантину законодавчо. Ми дали банкам інструмент віддаленої ідентифікації. BankID НБУ виявилася затребуваною системою. В цілому за цей рік сталося дуже багато подій, як негативних, так і позитивних, які змінили ландшафт банківського та небанківського платіжного ринку.

– Наскільки активно банки зараз користуються можливостями віддаленої ідентифікації, в тому числі відеоідентифікації?

– Коли ми тільки починали працювати над віддаленими способами ідентифікації, то відеоідентифікація була ключовим напрямком. Вона дає мінімальний ризик і максимальну захищеність. Але цей спосіб виявився найдорожчим інструментом як для клієнта – у нього повинен бути хороший Інтернет і камера з високою роздільною здатністю, так і для банку – це й стрим, це сервери для зберігання інформації. І ще питання в тому, куди це «вшити» – в мобільний застосунок або веб-сервіс.

Вже під час роботи над новим Положенням з фінмоніторингу для банків і небанків стало очевидно, що відеоідентифікація «злетить» не відразу. Буквально протягом кількох місяців ми прописали альтернативи для відеоідентифікації. Зокрема те, що при простих способах віддаленої ідентифікації потрібно встановлювати ліміти для операцій клієнта. А для безлімітного обслуговування – використовувати більш надійні способи. Наприклад, ідентифікація через BankID НБУ з переданням в банк копій документів, завірених КЕП (кваліфікованим електронним підписом), прирівнюється до відеоідентифікації або особистого візиту. Якщо ідентифікація проходить тільки через BankID НБУ, то клієнту можна відкрити рахунок з лімітом операцій 40 тис. грн на місяць або 400 тис. грн на рік. Більшість українців такий спосіб ідентифікації влаштує.

Ще один спосіб – ідентифікація через бюро кредитних історій. У 70% українських клієнтів є кредитна історія в бюро кредитних історій. І методом ідентифікації, який застосували ще в травні два найшвидших банки, була ідентифікація через запит інформації в бюро і підтвердження інформації через СМС на номер телефону клієнта. Щоб почати працювати з банком, цього ліміту практично достатньо. Потім вже можна прийти в банк для особистої ідентифікації та зняття лімітів. Це питання часу і необхідності.

– Наскільки масовою стала віддалена ідентифікація?

– Я прямо не можу відповісти на це питання. Ми не реєструємо кількість віддалених ідентифікацій: до наших облікових систем банки не подають таку інформацію. І ми не вимагаємо про це окремо звітувати. Пару місяців тому ми спілкувалися з двома банками, вони говорили, що за місяць у них близько 5 тис. нових клієнтів проходять ідентифікацію віддалено.

Ми зараз продовжуємо вдосконалювати наші процеси, щоб зробити віддалену ідентифікацію простішою як для банку, так і для клієнта. Наприклад, спочатку ми прирівняли підпис стилусом на планшеті до особистого підпису. Але стилус є далеко не у всіх, тому ми прирівняли підпис пальцем на планшеті до особистого підпису.

Далі вдосконалюємо BankID НБУ. Ми вже перевели систему на комерційну модель для того, щоб врівноважити інтереси її учасників і дати можливість банкам монетизувати ресурс, вкладений в ідентифікацію клієнтів. Ще адаптуємо сайт системи для людей з поганим зором і під заходи з мобільних пристроїв. Хочемо так налаштувати систему, щоб при проведенні ідентифікації через BankID НБУ на телефоні клієнта автоматично відкривався наявний мобільний застосунок банку.

– Яким ви бачите майбутнє BankID? Якою буде система, скажімо, через п’ять років?

– Зараз ми радше намагаємося відповідати потребам, які виникають в учасників ринку. BankID НБУ є достатньо серйозним якщо не викликом, то мотиватором для розвитку банків, в тому числі великих. Сьогодні в системі BankID НБУ 47 учасників: 22 банки-ідентифікатори і 25 абонентів, які надають послуги клієнтам. 22 банки – це 87% користувачів банківських карток. Яким я бачу BankID НБУ на початку наступного року? Я хочу, щоб перша десятка банків-емітентів підключилася до системи BankID НБУ. Зараз в системі їх шість, ще пара банків уже в стадії підключення. Їх приєднання до системи пов’язано з технологічною готовністю. Одного мого бажання тут недостатньо, а адміністративний тиск – не наш метод.

У процесі підключення найголовніше – готовність банку, який володіє ідентифікаційними даними, ділитися ними, причому не тільки з Мінцифрою, наприклад, але й з конкурентами. І це вимагає певних змін у свідомості топменеджерів банку, оскільки перша реакція часто негативна.

Я вважаю, що клієнтоорієнтованим банкам боятися нема чого. Але якщо клієнт твердо вирішив порвати відносини з банком, то він все одно піде звідти, навіть якщо банк не захоче ділитися його даними з іншими учасниками ринку. Клієнт перейде в інший банк. Йому, можливо, будуть телефонувати і просити повернутися. Але які шанси на відновлення відносин? Мінімальні.

Банки можуть будувати залізну завісу, а можуть працювати над якістю послуг, щоб клієнт навіть не дивився в бік конкурентів. BankID НБУ, як і відкритий банкінг, – це про якість послуг, про любов до клієнта, про готовність піклуватися про нього. І моє завдання – переконати банки в тому, що якщо вони втрачають клієнта, то вони просто не відповідають його очікуванням.

У нас багато ідей, як дати системі також нову функціональність. Наприклад, навчити її працювати з державними реєстрами, розглянути в майбутньому можливість роботи з агентами, подумати про взаємодію з платіжними сервісами.

– Чи може стати поштовхом для приєднання нових банків-учасників можливість монетизувати інформацію про своїх клієнтів?

– Гадаю, так. C 1 липня ми запустили комерційну модель роботи BankID НБУ. Тепер банки отримують плату від комерційного абонента, який надає комерційні послуги (банку, фінансової компанії, мобільного оператора), якщо віддають йому ідентифікаційні дані клієнта. За пару місяців пройшло близько 50 тис. платних ідентифікацій. Були суперечки щодо справедливої вартості передачі інформації. Ми запропонували учасникам самим домовитися. Поки зійшлися на 20 грн – це консенсус, який склався взимку цього року. Можливо, хтось вважає, що це дешево і одна ідентифікація коштує, умовно, 80 грн. Але важливо розуміти, що за ідентифікацію одного і того ж клієнта банк може отримати плату кілька разів.

– Ви розраховуєте, що до BankID НБУ будуть підключатися як комерційні структури, так і державні?

– Так, я хотів би цього. Успіх системи BankID НБУ полягатиме не тільки в тому, що у неї є маса можливостей, а в тому, що вона затребувана, нею користуються, в тому числі тому що це безпечно. Міськради регулярно запускають різні голосування на своїх сайтах. Як правило, авторизуватися можна через Google, Facebook тощо. Але ж можна дуже просто це зробити і через BankID НБУ. І всі персональні дані будуть надійно захищені.

– Віднедавна Система електронних платежів (СЕП) працює в режимі 23/7. Наскільки затребуваний такий режим? Як далі розвиватиметься СЕП?

– Зараз близько 11% платежів проходять в часовому проміжку з 19:00 до 08:00. Цьому є три пояснення. Перше – наше платіжне законодавство. Нормативні акти Нацбанку дають занадто великі часові рамки проходження платежу – до трьох днів. Закон про платіжні послуги, який замінить застарілий закон про платіжні системи та переказ коштів, допоможе прибрати цю норму. І тоді ми прийдемо до того, що онлайн-платежі стануть реальністю.

Друге – це готовність банків до платежів 23/7. За перший місяць роботи до нового режиму підключилися 17 банків з 74. З одного боку, на ці 17 банків припадає три чверті всіх платежів. Але якщо один з цих банків платіж готовий випустити о дев’ятій вечора, а інший банк, який повинен прийняти платіж, не підключений до 23/7, то він його побачить лише завтра вранці. А це вже не 23/7.

Третє пояснення – це про затребуваність послуги. Коли перші два моменти запрацюють як треба, бізнес і громадяни зрозуміють, що платіж можна провести і після закінчення робочого дня, і в суботу, і в неділю. І почнуть активніше користуватися такою можливістю.

– Деякі банки стягують додаткову комісію при проведенні платежу в післяопераційний час. Для мене, як клієнта, цінність такого платежу 23/7 падає.

– Платите ви за таку послугу чи ні – це питання ваших взаємин з банком. Наприклад, кілька банків постійно мене запитують, коли ми зробимо усі платежі онлайн. Ці банки турбуються про своїх клієнтів. І я їм дуже вдячний. Вони дійсно розуміють, навіщо ми займаємося модернізацією СЕП. Якщо ж банк стягує високу додаткову комісію, можливо, клієнти йому не дуже цікаві.

– Водночас банки, які у себе вже підключили цю систему, не бачать в ній доцільності: кількість клієнтів, які цим користуються, мінімальна. Кількість транзакцій у вихідні та вночі прямує до нуля. Для них найбільша проблема полягає в тому, що вони на початку робочого дня вручну заднім числом проводять «нічні» операції або операції вихідного дня. Заради чого такі складнощі?

– Я не вважаю, що ми робимо щось занадто рано. Одного разу це зробити буде дуже пізно. Завдання банків – мінімізувати людський фактор. Ці операції мають проводити роботи, а не операціоністи. На жаль, ще не всі зрозуміли, що саме так можна зробити.

– Банкіри говорять, що це неможливо.

– Це їхня думка. Дехто каже, що це неможливо, але навіть не намагаються щось зробити. А хтось просто боїться. Інші банки – впроваджують.

– Що ще буде змінюватися в СЕП?

– Найбільша зміна, як ми плануємо, може статися вже до кінця 2021 року – це перехід на стандарт ISO 20022. Він співпаде з тим, що СЕП стане цілодобовою. Новий стандарт дозволить зробити так, щоб СЕП стикувалася з міжнародними системами.

У стандарті ISO 20022 текстовий формат повідомлень має безліч полів. Ми зараз вирішуємо, які потрібні будуть українським банкам, а які ні. Новий формат істотно спростить паперову роботу і полегшить життя банкам. Потрібно тільки, щоб банки зрозуміли і повірили в цю ідею.

– Перехід буде обов’язковим?

– В якийсь момент ISO 20022 стане єдиним стандартом. Я розумію можливі ризики: і несприйняття банками нововведень, і необхідність удосконалення IT-систем. Зараз методологи платіжного департаменту та IT-департаменту працюють над модернізацією СЕП. Основне, чим ми будемо займатися надалі, – це в тому числі популяризація нового формату. Я вірю, що у нас це вийде, і Нацбанк буде сприйматися банками як партнер.

– А що лякає банки в цьому переході?

– Банки сприймають Нацбанк як суворого наглядача. Раніше нам дорікали за те, що регулятор карає банки за формальними ознаками. Але тепер Нацбанк скоріше дивиться на суть, ніж на форму. Він повинен створювати умови, щоб банкам самим було цікаво змінюватися.

– Що зараз відбувається з проєктом «Електронна гривня»? На якому він етапі?

– У нас зовні все виглядає як затишшя, тому що ми поки шукаємо необхідну ідею для цього проєкту. У проведеному пілоті е-гривня стала альтернативою для роздрібних розрахунків фізосіб. Перші питання, які виникають: «Як вона конкуруватиме з карткою? Чому пересічний українець почне користуватися е-гривнею, а не звичною карткою або готівкою?». Ми поки шукаємо відповіді на них.

Насправді аналогічні дискусії точаться і в інших країнах. Найбільшу активність в цьому плані, як зазвичай, виявляє Китай. Хтось дивиться на електронну валюту як на інструмент для великих корпоративних платежів, хтось – як на засіб для транскордонних платежів, хтось – як на «вертолітні» гроші. Швеція та Уругвай намагаються працювати з ними в роздробі. НБУ став досить інноваційним банком серед країн-учасниць, які запустили пілотні проєкти з електронною валютою. Про нас дізналися в світі, ми потрапили у звіти МВФ та вищу лігу. Ми пишаємося такими досягненнями. Зараз ми знаходимося в постійному діалозі з центробанками інших країн. Всі обговорення на рівні центробанків Франції, Канади, Сінгапуру, Швеції відбуваються за нашої участі. Ми висловлюємо свої думки і бачимо ті «граблі», на які наступають наші колеги. Але відповіді на питання про те, коли буде запущена е-гривня, у мене поки немає.

– І поки це проєкт на стадії обговорення?

– Ми намагаємося намацати, які проблеми може вирішити е-гривня. Адже будь-який продукт повинен йти від потреби клієнта. Ми дивимося, де цей інструмент можна застосувати. Я переорієнтував нашу команду на те, щоб знайти «болі», які будуть вирішуватися цим інструментом. Якщо вони вирішуються найкрутіше саме е-гривнею, то вона «злетить».

– Навіщо Нацбанк змінив правила гри на ринку електронних грошей?

– Основна зміна правил полягає у підвищенні прозорості. Електронні гроші іноді використовувалися неправильно. У будь-якій країні є обмеження для користувачів електронних грошей: ліміт на володіння, обіг, суми на гаманці тощо. Є обмеження і для емітентів електронних грошей. Але крім них є ще агенти з розповсюдження. У нас вся нормативна база була виписана тільки для гаманців та емітентів, але залишалися прогалини на рівні агентів. Ми прописали все трохи чіткіше, зажадали від агентів розділити рахунки: для основної діяльності та операцій з електронними грошима. Ми зробили це, щоб все було чітко, прозоро, зрозуміло.

Ще одне нововведення стосується користувачів. Тепер користувачі електронних грошей мають бути ідентифіковані – це норма з останнього закону про фінмоніторинг № 361.

– Як відбуватиметься ідентифікація?

– Є гаманці, які відкриваються при короткострокових відносинах, коли не потрібно вивчати клієнта. Для власників рrepaid-карток ідентифікація може виявитися не потрібною, якщо виконуються певні умови (наприклад, суми операцій обмежені 5 тис. грн). Це може створити невеликі незручності. Але якщо чесно, цей продукт виявився не надто затребуваним. Багато хто використовував рrepaid-картки для видачі дитині кишенькових грошей. Але зараз банки мають інші продукти, які вирішують ці питання. Крім того, ми практично фіналізували проєкт закону про платіжні послуги, який дозволить не тільки банкам бути емітентами електронних грошей.

– Фінкомпанії їх зможуть випускати?

– Так. Сподіваюся, через рік ми побачимо нових учасників.

– А коли ви плануєте подати законопроєкт до Ради?

– Восени.

– До сфери вашого впливу входить не тільки кешлесс, а й регулювання операцій з кешем. З початком карантину багато бізнесів, яким було заборонено працювати, вимушено пішли в кеш. Частка готівки в економіці зросла. Як це співвідноситься з політикою кешлесс?

– Під час карантину обсяг готівки на руках виріс у всіх країнах. З одного боку, люди хочуть переходити на безконтактну оплату. Але й бізнес змінює свою поведінку, і громадяни просто змушені збільшувати запас готівки у гаманці. З іншого боку, продажі по картках дорогих товарів не першої необхідності істотно просіли. Ми бачимо, як відновлюються сектори економіки. Майже відновилися заправки, супермаркети, магазини одягу. Коли ми говоримо, що готівки стало більше в обігу, то розуміємо, що і в принципі грошова маса виросла. Частка готівки в грошовій масі залишилася майже на тому ж рівні.

Що стосується карткового ринку, ми спостерігаємо збільшення кількості та суми саме безготівкових операцій в загальній масі операцій з картками. Частка за сумою безготівкових операцій за підсумками семи місяців 2020 року становить 55%. На початку вона була на рівні 50%. За кількістю показник ще вище – 86 з 100 операцій відбувалися безготівково, а на початку року – 82 з 100.

– Яким ви бачите процес зменшення частки кешу? Є у вас якась стратегія?

– Тут не все залежить від Національного банку. Потрібні спільні дії всіх державних органів. Торговець іноді не хоче приймати гроші через термінал, не хоче, щоб вони заходили на його рахунок. Що може зробити Нацбанк? Ми обговорюємо це питання з банками, з платіжними системами, пропонуємо розробляти програми стимулювання бізнесу для використання POS-терміналів. Одним з варіантів може бути компенсація підприємцю плати за використання терміналу. Ще один варіант – використання новітніх технологій, які дозволяють прийняти платежі на смартфон і здешевлюють їх.

– Які зміни в платіжному сегменті очікуються після реалізації спліту?

– Наприклад, одна зі змін, яка стосується платіжного ринку, полягає в тому, що кредитні спілки зможуть стати членами платіжних систем і випускати платіжні картки. У проєкті закону про кредитні спілки ця норма буде прописана. Крім того, ми очікуємо більш активного симбіозу банків і страхових компаній.

В цілому я не впевнений, що «спліт» істотно вплине саме на платіжний банківський сегмент. Насправді істотно змінить платіжний ландшафт не «спліт», а оновлений закон про платіжні послуги, над яким ми теж зараз працюємо. По-перше, щоб стати учасником платіжного ринку, необов’язковою буде участь в платіжних системах. По-друге, ми розділяємо самі платіжні послуги: буде сім фінансових послуг і дві нефінансові. За рахунок того, що ці послуги стануть атомарнішими і простішими, фінтех-стартапи зможуть сконцентруватися на тому, щоб «допилити» до досконалості кожну конкретну послугу.

– Коли можна очікувати подання цих законопроєктів до парламенту?

– Проєкти законів про фінпослуги, платіжні послуги, кредитні спілки, страхування та інші ініціативи НБУ планується подати до Верховної Ради до кінця року. Якісне їх опрацювання потребує трохи більше часу, ніж ми спочатку планували.

– Можете навести приклад симбіозу банку і страхової компанії? Крім віддаленої ідентифікації через BankID.

– Страхові компанії завжди зацікавлені в нових каналах дистрибуції. Банківські мережі та застосунки – це ті канали, які страхові компанії можуть отримати в результаті такого симбіозу.

Як взаємодіють банки з фінтехом? Раніше це була конкуренція. Зараз вони зрозуміли, що, працюючи разом, отримують більший ефект, в тому числі й фінансовий. І банки зі страховими компаніями могли раніше дивитися один на одного як на конкурентів. Адже страховка – це деякою мірою конкурент банківському депозиту. Тепер приходить розуміння того, що існує необхідність співробітництва.

– Є кілька банків, які стоять на чолі всіх інновацій. Чи потрібно стимулювати інші банки впроваджувати інновації або ж це буде і ринковий вибір?

– Все станеться еволюційним шляхом. Рано чи пізно банки усвідомлять: трансформуєшся і виживаєш або залишаєшся на місці й програєш. Але багато хто вже прийшов до розуміння цього.

 

Додати коментар

Поділитися: 

Матеріали на цю тему:

15.09.2020

Національний банк осучаснив регулювання ринку електронних грошей та гармонізував його із законодавством України та Європейського Союзу в сфері здійснення фінансового моніторингу.