Як Нацбанк перевіряє походження коштів власників фінустанов

16.03.2021

Одна з функцій Національного банку – видача ліцензій та погодження власників небанківських фінустанов. До регулятора звертаються особи, які хочуть отримати ліцензію на надання тих чи інших фінансових послуг чи придбати або збільшити існуючу частку у фінансовій установі. Одна з вимог до них в багатьох випадках – підтвердження походження джерел коштів на створення чи придбання такої установи.

Національний банк регулярно встановлює випадки, коли заявники не можуть підтвердити походження своїх статків. У такому разі вони отримують відмову від регулятора. НБУ навів одну з таких історій та пояснив, якими вимогами керується Національний банк, перевіряючи джерела походження коштів власників небанківських фінустанов.

Людина, яка «передбачила» пандемію коронавірусу

Нещодавно одним із заявників на видачу ліцензії на переказ коштів став бізнесмен, який «передбачив» світову пандемію коронавірусу ще восени 2019 року. Цей чоловік для формування статутного капіталу фінустанови надав Національному банку інформацію про отриманий влітку 2020 року дохід у розмірі 5 млн грн від продажу антисептиків, масок та медичних рукавиць.

На запитання Національного банку про обставини придбання цих товарів він повідомив, що закупив медичні засоби для протидії поширення вірусу у 3-4 кварталах 2019 року. Нагадаємо, що перший випадок коронавірусу у світі був зафіксований лише 17 листопада 2019-го року у Китаї, а в Україні – 3 березня 2020 року. Отже, фахівці Департаменту ліцензування НБУ стали очевидцями ситуації, коли людина «передбачила» пандемію коронавірусу та закупила необхідні товари ще до її появи. Зрозуміло, що підтвердження доходів заявника виявилося недостатньо переконливим для видачі ліцензії.

Помилкове зарахування коштів на рахунок

Ще одна типова схема, за якою установи намагаються «підтвердити» кошти номінальних власників виглядає так.  На рахунок особи упродовж короткого проміжку часу зараховуються кошти в незвично великому для неї розмірі (внесення готівки,  оплата послуг, отримання грошей в подарунок, отримання поворотної фінансової допомоги тощо). Після чого, особа отримує довідку з банку про наявність коштів на рахунку.  Наступного дня гроші знімаються з рахунку або пересилаються на користь третьої особи. Довідка надається Національному банку як підтвердження джерел походження коштів.

Саме з такою ситуацією стикнулися фахівці Національного банку, коли два «власники» істотної участі у фінансовій компанії в один день отримали кошти від однієї компанії, які наступного дня були повернуті останній як «помилковий переказ». Цей випадок вразив нас своєю зухвалістю: якщо зазвичай номінальні «власники» хоча б намагаються створити правдоподібні юридичні конструкції, тут вони надали відверто недостовірну інформацію. Адже абсолютно очевидно, що заявлені «власники» не могли не знати про те, що помилково зараховані кошти їм не належать.

Чому Національний банк перевіряє джерела походження коштів?

Це один з елементів нагляду за діяльністю небанківських фінустанов. Національний банк дбає про те, щоб структури власності на небанківському ринку були прозорими, власники установ мали бездоганну ділову репутацію та мали можливість фінансово підтримати установу у разі потреби.

Також ми намагаємося запобігти ситуаціям, коли порушується законодавство про фінансовий моніторинг, а отримані незаконним шляхом кошти намагаються легалізовувати через придбання активу у фінансовому секторі.

Які загальні вимоги до джерел походження коштів? 

Вимоги до джерел походження коштів відрізняються залежно від типу ліцензії та мети звернення до НБУ (створення нової компанії чи купівля частки в чинній). Перелік документів, які необхідно подати до НБУ, залежить від виду доходів, які надаються для підтвердження фінансового стану. Також він визначається з урахуванням всіх обставин та умов конкретної ситуації.

Загалом для перевірки джерел походження коштів надаються підтверджувальні документи або інформація з публічних джерел. Це мають бути відомості, які дають змогу зробити обґрунтований висновок щодо наявності достатніх фінансових можливостей у власників небанківської установи для створення або купівлі фінансової компанії.

Якщо у Національного банку буде обґрунтований сумнів щодо угод, операцій, обставин та подій, регулятор має право вимагати подання додаткових документів та інформації для ухвалення позитивного чи негативного рішення. Йдеться про випадки, коли Національний банк вбачає ознаки фіктивності правочину, угода не економічно доцільна тощо.

На цей момент Національний банк керується різними нормативно-правовими актами під час здійснення тієї чи іншої ліцензійної дії щодо небанківських фінансових установ (зокрема документами, затвердженими ще Нацкомфінпослуг*).

* Національний банк України на сьогодні веде розробку власних нормативно-правових актів, які дозволять уніфікувати вимоги до небанківського фінансового ринку.

Додати коментар